Про філософію, ноофілософію і потребу людства у порятунку

Abstract

Автор узагальнює результати наукових пошуків у складі групи ноодослідників сучасного критичного стану людства з наголосом на процесах у філософії впродовж останніх двох сотень років. Пояснено причини занепаду суспільного і світоглядного впливу філософії в бурхливий період двох світових війн ХХ ст., поєднання втрат у них зі збільшенням чисельності людства учетверо за сто років, запеклого змагання блоків НАТО і Варшавської угоди в космосі і на землі з максимальним підвищенням ролі фізики і воєнно-ракетних технологій. У цей критичний період філософи обрали шлях заперечення цінностей Нового (модерно-індустріального) періоду й винайшли постмодернізм, який виявився на практиці шкідливою інновацією і запереченням досягнень всієї класичної філософії. Постмодерн десятки років ігнорував зростання екологічних та інших небезпек для існування людства, що значно знизило суспільний і світоглядний вплив філософії в науково-освітніх системах всіх держав-лідерів. Автор наводить докази цього негативного тренду через аналіз світових філософських конгресів і засвідчує зацікавлення в пошуках шляхів порятунку людства тільки останніх з них. Детально вказано особливості організації і скерування найбільшого за кількістю учасників Конгресу-24 в Пекіні. Там поєднали досягнення філософів Заходу і Сходу, запропонували корисні проєкти в межах гасла «Вчимося бути Людиною» і розвинули вже розпочатий тренд порятунку людства від глобального потепління та інших загроз. Вказаний також головний недолік останніх Конгресів — ігнорування появи в потоці новітніх нанопроцесів рятівних для всього людства екологічно ідеальних ноотехнологій (wisetechnology). Вони надають людям потрібне й усувають пошкодження біосфери. На цій основі автор пропонує замінити поняття «сталий розвиток» терміном «ноорозвиток» і розвиває ноофілософію як інтегральне світоглядне вчення всього ХХІ ст. У ньому не буде великого Колапсу, адже поширення ноонаук і ноотехнологій забезпечить позитивний ноопрогрес людства і його ноосимбіоз з відновленою до природного стану біосферою