Обов’язок крізь призму філософсько-правових поглядів римських стоїків

Abstract

У даній науковій розвідці зосередимо свою увагу на філософсько-правових поглядах таких відомих римських стоїків, як: Епіктет, Сенека та Марк Аврелій, зокрема, на їх уявленнях щодо природи й способів прояву обов’язків. Так,  Епіктет формулює такий собі «закон життя»: «робити те, що відповідає природі». З наміру слідувати природі випливає заклик не уникати того, що їй відповідає, не приймаючи того, що їй суперечить. «Природа речей», згідно з якою слід жити, це їх (речей) фундаментальний розподіл на два набори: перший набір – це усе те, що залежить від людини (бажання, судження, імпульси тощо); другий набір охоплює все те, що від людини не залежить (тіло, власність, репутація, титули тощо). Етичні цінності добра і зла не мають місця у зовнішньому світі, в подіях і діях самих по собі. Вони містяться в оцінці і відповідях на події чи дії. Характерна особливість поглядів Епіктета, на відміну від раннього стоїцизму, полягає у тому, що він зосереджується в основному на моральних упередженнях (уявленнях), що мають універсальний характер (тоді як у ранньому стоїцизмі не всі такі уявлення вважались універсальними).