Національна політика РРФСР. Утворення СРСР. 1917 – 1922 роки

Abstract

Більшовицький, по суті Ленінський, погляд на національне питання зафіксований уже в квітневих тезах 1917 року. У «Декреті про мир» Ленін закликає відмовитися від будь-яких анексій і в міжнародному будівництві перейти до принципу «права націй на самовизначення». «Якщо якась нація утримується в межах конкретної держави насильно, якщо проти її бажання – чи то заявленого у пресі, в народних зібраннях, у рішеннях партії, виявленого в обуренні чи повстанні проти національного гніту,  – не надається права шляхом вільного голосування, при повному виведенні військ нації, що приєднує іншу, чи просто сильнішої нації, вирішити, без найменшого присилування, питання про форму співіснування цієї нації, то приєднання її є анексією, себто захопленням і насиллям», – написано в Декреті про мир.  Цю ж ідею виношувала європейська й американська демократія. У Декреті уточнювалося, що принцип самовизначення повинен однаково бути застосованим, «незалежно… від того, в Європі чи в інших заокеанських країнах ця нація живе». Тобто Ленін закликав не тільки до боротьби проти старих імперій, але й проти сучасного імперіалістичного капіталізму.

Велося багато суперечок довкола того, чи вважати Декрет програмою зовнішньої політики чи лише як маніфест революційної агітації, бо таки текст містив звернення не лише до урядів, але й народів, а «особливо до свідомих робітників трьох ведучих націй людства і найбільш великих держав, що беруть участь у триваючій війні, Англії, Франції і Німеччини». Треба визнати, що в документі дійсно представлено зовсім інший погляд на міжнародні відносини, який виходить із уявлення про класову сутність буття, тому назвемо його «класовим поглядом»: світ – це арена протиборства ворожих, політичних, класових по своїй суті угрупувань, межі яких не співпадають із кордонами держав, навіть якщо мовиться про національні держави. Ця ідея панувала також при розгляді національних прав народів. Більшовики, пишуть історики-марксисти, були інтернаціоналістами. Ми назвемо більшовиків «класовими інтернаціоналістами», тобто прихильними до єднання класів, а не націй.