ЗАПРОВАДЖЕННЯ АЛГОРИТМУ ПОКРАЩАННЯ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ

Abstract

Одним з показників надійності ресурсної бази комерційного банку є процентна політика банку в частині залучених ресурсів. Ця політика повинна укладатися в рамках двох протилежних граничних вимог: по-перше, рівень процентної ставки по депозитам (як термінових, так і до запитання) повинен бути достатньою мірою привабливим для потенційних вкладників; по-друге, він не мусить різко підвищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку.
Вважається, що більш стійкі у фінансовому відношенні банки, що піклуються про свою ліквідність і платоспроможність, пропонують відсоток по вкладам не вище середньо галузевого (звичайно в якості такого виступає відсоток по вкладах в ощадних банках). Високий відсоток по термінових вкладах і депозитах фізичних і юридичних осіб свідчить у першу чергу про те, що комерційний банк володіє нестабільною ресурсною базою, недостатньою для ефективних кредитних вкладень. Такий банк намагається розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення сторонніх депозитів, пропонуючи вкладникам підвищену процентну ставку. Проте залучення ресурсів за підвищеною процентною ставкою передбачає і розміщення вкладів під більш високий відсоток, тобто вкладення, як правило, більш ризикові, і вкладники замість прибутку можуть втратити і сам депозит у випадку краху банку.