КРИТИЧНИЙ НООАНАЛІЗ ЕПОХИ УКРАЇНСЬКИХ ГЕНІЇВ НА ПРИКЛАДІ ОСОБИСТОСТІ ПОЕТА-ПЕРЕКЛАДАЧА ГРИГОРІЯ ПОРФИРОВИЧА КОЧУРА

Abstract

1. Для кожного автора знайдеться чимало приводів узятися за перо в сподіванні створити щось особливо важливе і актуальне навіть у разі звернення до подій минувшини (включаючи й Prehistory) у разі їх вдалого використання для аналізу сьогодення і передбачення майбутнього. Безпосередніх великих поштовхів було аж два. Перший — емоційний заклик (28-06-2023) нашого Президента В. Зеленського негайно створити “Доктрину для України” задля уточнення спільних всенародних дій після сподіваної Перемоги над знавіснілими рашистами, а другим виявилося чергове звернення ЗМІ усіх видів до теми “генії” у вигляді надмірного поширення критично-принижувальних висловлювань щодо природи геніальності та рис “кандидатів у справжні генії”.

З великої групи безперечних українських геніїв порівняно недавніх часів досягнення розвиненою частиною людства максимальної епістолярної вправності оберемо для цієї чергової авторської статті з широкої теми “Людинознавство” постать Григорія Порфировича Кочура (1908-1994), чий життєвий шлях має чимало подібностей до нашого. Ми народилися і провели дитячі роки у селах на нечорноземній північній частині розселення носіїв українських генів, де природні умови автоматично знижували середній рівень якості побуту. Ось тільки у Г.П. Кочура більша частина подальшого життя припала на наймерзеннішу частину більшовицького плану здійснення “Світової комуністичної революції”, а мені пощастило жити у “царстві Дракона” з обмеженими можливостями для реалізації глобальних намірів. Цей утвір з ознаками “суспільної ракової пухлини” існував уже без сподівань на повторення геноцидів і швидку реалізацію тієї моделі планети з Серпом і Молотом, що була відтворена на Гербі Радянського Союзу.

Для досягнення проголошеної у назві статті мети ми поєднаємо виклад на основі злиття досягнень багатьох класичних наук, використаних в абсолютній більшості численних публікацій на вже вказані теми й описи діяльності Г.П. Кочура, і групи молодих секторів надсучасних знань про унікальні явища, що накопичуються вже в ХХІ ст. Перші два з цих чудо-явищ (нанофотокаталізацію і бактеріальне виробництво біопластиків, які ми пропонуємо для поступової ліквідації “Світової епідемію ожиріння”) були малопомітною для всіх частиною тисяч нанотехнологій кінця ХХ ст. Але не для нас, заклопотаних пошуком порятунку синів і всієї світової молоді від загрози “ІІІ світової війни за рештки природних ресурсів”. Нам екологічна ідеальність цих двох процесів була помітною й очевидною.

Удосконалюючи чергові видання підручника “Основи сучасної екології”, ми наголошували на тому, що вказані процеси прийшли з майбутнього й заслуговують на назву “ноотехнології (від словосполучення “ноосферні технології”). Вони радикально переважають навіть смарт-технології (це трохи поліпшені індустріальні), адже надають людям потрібне і виліковують довкілля від усіх вже накопичених пошкоджень. Для швидкого ознайомлення з нашими (автора і його молодшого сина) ноопропозиціями доцільно провести в Інтернеті пошук за терміном “Nooglossary”. Ця невелика енциклопедія містить 224 легітимізованих наших ноотермінів, а от 225-м є слово “ноосфера” в тому його значенні, яке обгрунтував в своєму своєрідному “Заповіті” наш геній В.І. Вернадський (1863-1945) [1].

1. Для реалізації викладу нашого вивчення феномену Г.П. Кочура та інших українських геніїв вказаної вище практично найвищих досягнень епохи Слова і Книги на основі сучасного Ноолюдинознавства і новітніх досягнень ноонаук наведемо свої перші досягнення в “Людинознавстві” часів відсутності ноонаук.

Наприкінці існування Радянського Союзу потреби ефективного спілкування з найкращими студентами України та кілька інших обставин примусили автора активізувати моніторинг практично усіх відкриттів великого значення і технологічно-наукових досягнень. Сформувалася можливість для перемоги у всесоюзному конкурсі на створення інтегрованого “Природознавства” як заміни 4-х природничих предметів для всіх тих старшокласників, хто у ЗВО планував отримувати гуманітарні спеціальності. У бурхливі 1990-ті нові знання полегшували спілкування зі студентами і давали змогу успішно захищати їх від потоків антинаукових видань, поширення старих міфів і створення нових. Ці дослідження мали наслідком велику серію важливих статей не тільки з екології і педагогіки, а й наукового людинознавства. З цієї широкої тематики зробимо акцент на тему “генії”, яка з інтервалом 10-15 років періодично актуалізується у масових і наукових ЗМІ.